Молю E

Що було вчора, вже, здається, не виправиш. Сьогодні з розуму сходжу наодинці із тишами. Різними темними, сірими кольори переплетені. І сьогодні не чути дзвінок. Це так дивно, ми вже не спілкуємось. Телефон не вібрує аж зовсім, хоч і нам і Хотілось би. Пов'язані ми філософським, та таким різним Мисленням. Запиваю отруту свободою, Ти прагнеш стабільності. Я знаю, що виграю всі поєдинки, Та цей поки найтяжкий. Мм, я дивлюся на фото, хоч і мав би Їх видалити. Пояснити себе я не можу, проте дуже хотілось би. Так, я точно із розуму сходжу наодинці із тишами. І ці ноти це мій порятунок. Ти стаєш єдиний мій прихисток. І ти вже не моя. Так дивно це мислити, що вчора по телефону про Дітей говорили ми. Та сьогодні я більше не можу. Надто довго в собі це ховав. І я лиш тримаю надію, що ти зрозумієш, Що ти зрозумієш, що ти зрозумієш і приймеш. Я Де би не був, я знову чую твій запах Там. Що б не робив, я знову чую твій голос Тут. Знаю, що більше нікого не буду цілувати Так. Знаю, що твоє серце буде пам'ятати мій дотик, Рух. Де би не був, я знову чую твій запах Там. Що б не робив, я знову чую твій Голос тут. Днями початку наших днів я знову лечу. Тінню і скарбом їх викарбую і малюю. Я малюю. Я малюю. Я малюю. Я малюю. Де Би не був, я знову чую твій запах там. Що б не робив, знову чую твій голос тут. Знаю, що більше нікого не буду цілувати так. Знаю, що твоє серце буде пам'ятати мій дотик, Рух. Де би не був, я знову чую твій запах Там. Що б не робив, знову чую твій голос Тут. Днями початку наших днів я знову лечу. Тінню і скарбом їх викарбую і малюю. І мене так уже не кохатимуть. І тебе так уже не триматимуть. Пам'ятатиму, я пам'ятатиму. Пам'ятатиму, я пам'ятатиму. І мене так уже не кохатимуть. І тебе так уже не триматимуть. Пам'ятатиму, я пам'ятатиму. Пам'ятатиму, я пам'ятатиму.