Камінь

Якщо завдав тобі болю, це ненавмисно. Сідай в машину та їдь з міста. Ти особлива, це особисте. Іноді словам не вистачає змісту. А пам'ятаєш ті миті, як ми одні на балконі? Одна найближча у світі і цілий світ на долоні. Ті твої губи солодкі, а на них сльози солоні. Коли усе на вагах, усе таке невагоме. Ми тоді точно не знали, коли побачимось знову. На землю листя упало, все похилилось до долу. Ми з ним не дуже знайомі, але завдячую Богу. Якщо це матиме сенс, я точно матиму змогу. Моя кімната холодна, тут повно суму та диму. Я це не стану тлумачити, бо нікому не винен. Хотів би час зупинити, але я тільки людина. З тобою ніби секунди ми загубились в годинах. Тут зимно, тут сумно, то тихо, То шумно, тут дивно, безумно, так темно, Безлунно. Тут зимно, тут сумно, То тихо, то шумно, тут дивно, безумно, Так темно, безлунно. Скільки сяйва топало, ослонь себе Некраса. Завмерзали, Ослонь себе некраса. Ми на броди, що завмерзали, що в камені Квіти ростали. Багато снігу вже опало, скільки можна досить? Я вивіз болю тут чимало, це напевно досить. Скільки беззубих намагались взути мої кроси. Дивились косо із-під лоба та їх перем носом. Дякую Богу, що живий, не голий та не босий. Я бачив те, що ти не бачив навіть на Відосі. Вони сидять у кабінетах, Як фінальні боси, але без ладу та грошей, Ви попіл з папіроси. У цій землі незвані гості, що зіграли в кості. У цій землі незламні досі, що змінили простір. Зараз спекотно, тут дівчата розплітають коси, А я вдихнув холодний дим та видихаю посил. Тут зимно, тут сумно, то тихо, То шумно, тут дивно, безумно, так темно, Безлунно. Тут зимно, тут сумно, То тихо, то шумно, тут дивно, безумно, Так темно, безлунно. Скільки Ослонь Ми камені квіти Ростали. Скільки сяйва Ослонь квіти ростали. Ослонь завмерзали, що квіти