сонце

Після мого голосу більше не буде порівну Кров тане на одязі, я замерзаю в квартирі Сонце не бачить морів — Сонце крадькома в сторону Ти лише втома і горе. Я кричу: «чому холодно?» Після мого голосу більше не буде порівну Кров тане на одязі, я замерзаю в квартирі Сонце не бачить морів — Сонце крадькома в сторону Ти лише втома і горе. Я кричу: «чому холодно?» Хто з нас останній? Ти чуєш мій голос? За вітром приходять дощі Ти забула мене. Я — ніхто, і ти знаєш. Ти чуєш, ти правиш Ти чуєш, ти чуєш, ти чуєш Залишся, прошу. Больно, уже не до шуток Які маршрути? Де ти? Де ти? Де твої ... де твої ... де твої ... де твої Губы? Покрашены в красный. Небо не масло. Тоскливо ужасно Вечный сон в тени луны. Я молчу, но ты живи, живи, живи Чому так холодно? Знаєш, ти теж Морила голодом. Ели надежды мы Ели надежды мы. Вот бы быть прежними Після мого голосу більше не буде порівну Кров тане на одязі, я замерзаю в квартирі Сонце не бачить морів — Сонце крадькома в сторону Ти лише втома і горе. Я кричу: «чому холодно?» Краще не думай про неї, я знаю Чому так болить чому муза не грає. Тривога в душі, за віконтом ці сирени. Образи очі її як химери Знаєш маленька, для мене ти ворог. Перебрав фото, перебрав з алкоголем Я не людина, я Кам’яний голем. Тепер я в душі як безжалісний воїн Прошу лиш долю не переводь подих Залишу спогади позаду я дитя холоду, голоду, але я стійкий В танці зі смертю в житті ми навчились цінити ті самі моменти палкі Після дощу завжди виходе сонце. Після негоди земля дасть плоди Я є то світло що із темноти. Я йду стежками незайманими Після мого голосу більше не буде порівну Кров тане на одязі, я замерзаю в квартирі Сонце не бачить морів — Сонце крадькома в сторону Ти лише втома і горе. Я кричу: «чому холодно?» Після мого голосу більше не буде порівну Кров тане на одязі, я замерзаю в квартирі Сонце не бачить морів — Сонце крадькома в сторону Ти лише втома і горе. Я кричу: «чому холодно?»