Таре stоp

В нижній шухляді знаходжу касету, На обкладинці ручкою напис "Життя". Обгорнута випивкою старої газети, На першій сторінці про мене стаття. Закинув в пильний касетник плей, але стрічка жує, Наче світ сказав: "Зупинись!" Кадри минулого, дим у легенях, слова застрягли між Було і колись. В рядках впізнаю давно записаний Трек. Саунд розмитий, як розірваний стяг. Ось чому я досі тисну на rec. Він дає оцінити те, чого я досяг. З минулого голос, я ставлю rewind, І кадр за кадром занурююсь в спогади. Я згадую, скільки всього було знайдено і скільки Було навічно поховано. Тейп стоп, звук зникає, як сон, Але в голові знов проносяться дні. Плівка рве цей кожен фрагмент, Залишається тільки в мені. Я топлю свої сни у хвилях пітьми, В діянні минулого довше думки. Голоси з глибини все ще кличуть назад. Це не замкнуте коло, це чорний квадрат. Він грає самотньо, приносячи біль. Хтось смикає repeat, але сенс вже не той. Тоді я горів, і тоді була ціль. Тепер намагаюсь розпалити вогонь. Всі заботі, події, хвилини без дії, Голі копії мелодії. Мрії знову живі, і вони знову в тілі розповзлись, Як мурахи по шкірі. Я бачу той день, де все почалось, І правильний вибір зробив, так здалось. Ритм по венах, як струм по дротах. Я своє життя залишаю в рядках, А все так крихко. Стрічка вже стерта, І в різних моментах ми зливи, чи жертва я Цього моменту? Так довго чекав, і музика знає, Ким був і ким став. Йо! Тейп стоп, звук зникає, як сон, Але в голові знов проносяться дні. Плівка рве цей кожен фрагмент, Залишається тільки в мені. Касета хрипить, але голос мій чистий, Навіть є тріщини, брудних ефектів. Не віддам нікому, це особисте. Давно втрачена книга рецептів. Старі записи це шрами на серці. Кожен куплет це мій власний протест. І навіщо в минуле я відкрив п'яті дверці? Знов врубаю на максимум весь цей процес. Я чую той скрип, як рветься магнітка. Руки стискають ланцюг на зап'ясті. Переді мною далі вже кришітка. Сховатися як від цієї напасті? Знаю, часто хижак, що жере все навколо, Але я не здобич більш, я став тим, хто Ловить. Касета горить, я кручу до нуля, І уже під ногами палає земля. Вулиці, знаки, розбиті мости. Я спалював їх, щоби далі йти. Минуле стискаю, тліє в роті. Все, що залишиться, попелу слід. Тейп стоп, звук зникає, як сон, але в голові Знов проносяться дні. Плівка рве цей кожен фрагмент, Залишається тільки в мені. І якщо цей трек останній у списку, Я лишу на ньому відбиток чорнил. Бо коли все навколо зникає, мов пил, Моє слово залишиться навіть без рим.