Тепло

Тепло, нарешті тепло. Більше вже не холодно. Тепло, нарешті тепло. Більше вже не холодно. Хотів літати, не одів шолом і втратив голову. Питань тонни, відповідати за вчинки. Рибам садять дрони, репом посадив печінку. Місто говорить крізь смог, ліхтарі як маяки. Кожен крок непомітно губиться поміж рядків. Я запросив свою совість, посадив навпроти себе. Слухай уважно, нам поспілкуватись треба. Тепло, нарешті тепло, значить пора піднятись. Так, я боюсь висоти, просто навчився триматись. Дістав дві чарки, пляшку витягаю, А вона мені каже: "Я з такими не розмовляю". Падати не страшно, страшно не встати назад. Чи буде як раніше? Навряд. Буде тільки краще, уявити важче. Втамувати спрагу, але лишитись справжнім. В кожного є вибір і це вибір власний: Бути, летіти, жити чи згаснути. Обираю бути, жити, летіти. Змінний комплект крил, вище до сонця і згоріти. Що залишив сам собі на руїнах спогадів? Побудую нові, знову гоню погнилі. Тепло, нарешті тепло, повстаю із попелу, Переживши бурі і полум'я, кілометри опадів. Нарешті тепло і більше не мерзну. Скільки ще відпущено років та скільки їх версій? Хто потрібен поруч? Нікому більше не вірю. Видихаю, стискаю долоні, кожний шрам мій вибір. Не питаю чому, це вже марно. Подивився в дзеркало гарний. Знаю куди і заради чого. Стоп, а кого ж тоді я вбив вчора?