Звуковий бар'єр

Повільно, я можу прискорити. Кожен день записую нову історію. На межі божевілля та азарта. Є тільки одна надія дожити до зав. Повільно я можу прискорити, бо зараз є тільки я Цей біт. Кожен день записую нову історію. Це мій зліт. На межі божевілля та азарта. Норма це стрес. Є тільки одна надія дожити до Завтра. God bless! Перебираючи текстом щотки, як щотки між пальців Застряг. Перстень середнього розправляє доки. Це мій стяг. Життя по-новому з нічними атаками Паніки та ракет. Чуєш повітрі звук тихіше, шахед. Я розганяюсь, скидаю все це на вас втричі швидше Дрона. Не вистачає чим дихати, протиповітряна Оборона. Ричі та Тіф під мінус, так, Але не реп, а панк. Траками перекопую землю, Щоб там поховати всіх, як танк. Злі язики навколо, вони слизькі чи гострі, Немає різниці. Я заряджаю снаряд, наказ на вход, МСАУ на позиції. Вибух небезпечний, відсік прихований, як склад БК. Знищити мене в тилу виглядає, як непоганий план. Можна відправити, щоб мене вбити, наприклад, Штурмову групу. Я буду радий далі йти прямо, прямо, але вже По їх трупам. Змитаючи все на своєму шляху, Руйнівний, як буревій. Наш світ чорна діра, це чорна діра, але в Ній лишаюсь живий. Броня з керамічних плит, Одночасно легка і міцна, тримає кулю. Шолом закриє розвалить і право, і ліво, мої дві Кулі. Останнім ніколи не буду, ні першим, ні другим. Мій вибір бронза. Стою на краю, рівновагу тримає Лише мій біполярний розлад. У небі червона ракета освітлює ніч. Це сигнал для старту. Війни не шукав, але навчило Життя тримати лезо в карті. Це складний шлях, розпач і страх. Я на ньому загину. Це буде тоді, коли перестану Відчувати ваше дихання в спину. Серед сірої маси автівок, як боліт на трасі. Пролітаю швидко і гучно, і свічусь, Як траса. Натискай на газ скоріше, навряд чи Доженеш. Ну що ж, а тепер спробуй зупини мене.