Прилюдна страта

На хресті цвяхи забивають в руки і ноги. Все закінчилось, як і повинно, Монологом. Ось вони справжні змагання за повагу. Що таке кидати вірші на міни? Це розвага. Тут не залишилось вже майже нічого Людського. Відпочиваю на хресті і що мені з того? Показати, як тримати планку моя ніша. Давай, дай мені привід, стану ще гірше. Складаючи цей пазл, філософія з відсилками. Напевно знаю, не почую ехо між будинками. Поклади цей трек під мікроскоп, це правила безпеки. Подивись, щоб текст розібрати до молекул. Хаос і попіл, гори вогню, лязгом, що з'явилось не Звідки. Кидали каміння в обличчя, Плювали в спину. Всі тому свідки. І начебто всі за одним столом, брат за брата, Потім качелі, наради, поради, наради, Неправда каскадом, зрада, таємна вечеря. Суд злочинців не знайде ж того, хто насправді винен Ніколи. Я винен лиш в тому, що й далі І далі просуваю стару школу. Знайшов на шляху всі підказки, їх набагато більше, Ніж тратив. Це навіть не трапиться, Да Вінчі, Брате, це батл, це прилюдна страта. Всі гріхи одів, бути першим, відчуваю втому. Просто потрапив сюди, щоб приміряти корону. Гострі краї з візерунків і кілець Це терновий вінець Тридцять срібняків на кону, забере їх Юда. Юдейський цар помре, а потім всі побачать чудо. Настане день і зірка вкаже, де воскресну. Залишилось дізнатись, хто наступний потримає хрест Мій.