На стресі E

Полюбляєш тишу? Полюбляю віски. Дякую, що вижив. Дякую, що близько. Ми забули разом, як це, як раніше. І роки на стресі пролітають швидше. Рухаємось від зупинки до зупинки. Урок засвоїли, так і живем кожен по файн, По своєму. Знайомство, кава, потискання руки. І ось вже пакую аптеку і турніки. Заплатив за реп здоров'ям, а на здачу постійно на Стресі, як росте донька, не бачу. Згадую мирняк батьків на березі Дніпра на дачі. Тепер там тільки капи ставлю на удачу. Полюбляєш тишу? Коли гучно, гірше. Полюбляю віски. Згадую ці вписки. Дякую, що вижив. Дякую, що вижив. Дякую, що близько. І що не став на лижі. Ми забули разом. Витягнем образа. Як це, як раніше? Стали розумніші. І роки на стресі. Вже не мають сенсу. Пролітають швидше. Але не так, коли ти пишеш. Вибачте, що вижив. В душі наче сніжить. Скоро прийде осінь. Поки стою босий, згадую всіх друзів. Клята перша смуга. Підтримаю себе словами, що я мужній. Вибачте, що вижив. Він був зі мною поряд. Я все робив, щоб втримати. Але життя це боляче і я на стресі. Розумію, спокоєм не пахне. Я ще раз вибачаюсь, але ідіть ви нахуй! Збираю волонтерку, розкину по позиціям. Душа радіє, бо за спиною є ще принципи. Стараюсь гамувати внутрішнє, шукаю плюси. Голосно вголос сам собі кажу: "Гамуйся!" Впадаю в розпач, на підлогу, руки рвуть волосся. Скільки пробігти кілометрів до втрати свідомості? Всі, хто живе в стресі це моє оточення. Налейте і мені віскарю, забутись хочеться. Полюбляєш тишу? Коли гучно, гірше. Полюбляю віски. Згадую ці вписки. Дякую, що вижив. Дякую, що вижив. Дякую, що близько. І що не став на лижі. Ми забули разом. Витягнем образа. Як це, як раніше? Стали розумніші. І роки на стресі. Вже не мають сенсу. Пролітають швидше. Але не так, коли ти пишеш.