Пастка

Та-та, я піймаю тебе в пастку. Та-та, я піймаю тебе в пастку. Осінь приносить з собою депресію, втома і сум, Стратегічні сесії. Люди, як квіти, в'януть без світла. Сивістю дощ з поривами вітру. Рятує лише у навушниках саунд. Мене хтось так слухає, як слухаю сам. Включаючи трек, почуй мене вперше. Можливо, від цього комусь стане легше. Я як мисливець піймав тебе в пастку. Можеш зробити хоч щось, будь ласка. Остання цигарка лишилася в пачці. Якщо тобі сумно, врубай мене в тачці. Голос в динаміках, підсилює спогади, прояви, Потяги, опади, погляди. Падаю бомбами, скидаю дронами. Ударною хвилей знесу тобі голову. Уламками рим я пошкоджую шкіру. Поранений звір, який знов втратив віру. З мільйонами зараз у цьому ми схожі. Пораненого звіра вкладаю на ноші. Ніяких лікарень, це дика тварина. Поранений погляд, лапи і спина. Дихає важко, закладений ніс. Я тут не вдома, відведіть мене в ліс. В темряві крон дерев покладіть мене під корінням, Залиште попити. Мок сирий, він вгамує біль. Ранами вкритий, але мене не вбити. Мені не потрібна нічия допомога. Трава та земля це найкраща підлога. Прийшли годувати? Забирайтеся звідси, кидайте мене Бєть, я завжди хочу їсти. Сили повернуться, повернеться і мета. Не так просто здолати лісового кота. Оточує ліс мій величезний паркан. Перестрибую і знов потрапляю у капкан. Осінь здирає листя з гілок, наче з людей ілюзії Завтрака. Без них я зовсім промок, Щоб голос почути, клич мене тато. Механізмами часу закриті всі двері. Я бачу у дзеркалі лише свої вірші. Чим ближче до грудня, холодніше в печері і в Лісі мені стає тільки гірше. У утопії темряви життя лише мить, людина це попіл, Приречений тліти. І помилка звіра нічого не вчить. Він вміє лише розривати і вити. Він вміє лише попадати у пастку, вміє лише готувать Комусь засідку. Він вміє ловити, він вміє вбивати, Але він не вміє вчитись на наслідках. Одужую наче, мені стає краще. Загоїлись майже усі мої рани. Звір наче живий, він наче не плаче, він наче Терпляче продумує плани. Він знав конструктив, рами і щелепи, знав, Як працює механіка. І те, що звільниться, завжди був впевнений. Спокій, ніякої паніки. Не вірив ніхто, що знову і знов відкриють метал Його лапи. А він вірив і знав, Що знову і знов не просто так туди втопив. І в всьому, що станеться, секрету немає, ніякої Таємниці. Ця пастка для нього всього лише шанс Побути на одинці. Та-та, я піймав тебе в Пастку.