Шелестiння

Коли на небі зорі, мрії про світле майбутнє, Готую квіти квітні в мереживі сукні, Вона мене зігріє, радість дарує, літує. Ображається, коли одежу висить на стулі. За нею сумую. Єдина осміхана, тепла, бадьора дівчуня, Що привила до голови крепкі, дарує натхнення. Життя у долоні рука і я у полоні солодких Снів, коли поруч вона. Інших не треба. Ти моє сонце і моє небо. Маркурим стане самий яскравий ранок без тебе. Я відчуваю, як мене підіймає до стелі шалене бажання Літати, зірнутися з скелі, зірнутися. Я все ще той же сам, яким і іншим. Насправді відчуваю те, що називають вічним. Пушає руку гармоню, там малюють квіти. Я знову чую шелестіння листів у поле білі. Тихо, потім іще тихіше. Я все ще той же сам, яким і іншим. Спочатку тихо, потім іще тихіше. Голосні розмови не лякайте моїх світлих віршів. Спочатку тихо, потім іще тихіше. Насправді відчуваю те, що називають вічним. Спочатку тихо, потім іще тихіше. Голосні розмови не лякайте моїх світлих віршів. Потім іще тихіше. Голосні розмови не лякайте моїх світлих віршів. Тихо, потім іще тихіше. Я їх шукаю довго-довго, потім знов знайо-- Потім іще тихіше. Я їх шукаю довго-довго. Ти є моє кохання з першого погляду протягом Декількох років, що зігріло розум не за одягом. Я відчуваю, як мене підіймає до стелі шалене бажання Літати, зірнутися з скелі. Потім іще тихіше. Потім іще тихіше. Я їх шукаю довго-довго, потім знов знайо--