Де ночує любов

Коли стихає місто і гаснуть вікна, Я знов шукаю слід у нічній імлі. Усе, що ми любили, лишилося в сні, Та голос твій лишився десь у мені. На мокрому асфальті згубились наші кроки, І вітер носить спогади поміж людьми. Я думав, що забуду, та серце неспокійне, Бо досі повертає Мене туди. Я не дзвоню, але душа говорить. Твоє ім'я крізь тишу знов бринить. І там, де ніч, повільно серце коле. Я сам себе Питаю кожну мить. Де, де ночує любов? Може близько, не знаю. Де? Може, ходить за мною крізь ніч і Туман. Де? Я від неї тікаю та знов повертаю, Бо без неї душа Наче пустка й обман. Де, де ночує любов? Де, де ночує любов? Де, де, де? Може, кличе мене. Може, ще не мине. Може, ще не мине. Коли Мовчить телефон і день догорає. Я чую твоє серце у шумі дощу. Можливо, наша доля десь нас пам'ятає. А я її Між зорями знову знайду. Може, тихо спить над твоїм вікном. Може, гріє руки біля чужого вогню. Чи блукає сама По старому перону І шукає тепло, Що вертає весну. Де ночує любов, скажи мені, Вітре? Ти ж літав над її самотнім вікном. Може, бачив її між зірками розквітлу. Може, чув, як вона згадала добро. Де, де ночує любов? Може, близько, не знаю. Де? Може, ходить за мною крізь ніч і Туман. Де? Я від неї тікаю та знов Повертаю, бо без неї душа Наче пустка й обман. Де, де, де ночує любов? Де, де, де ночує любов? Де, де, де? Може, кличе мене. Може, ще не мине. Може, ще не мине. Де ночує любов? Де, де, де, де? Де, Де, де? Де ночує любов?