Там, де вітри ведуть за обрій

Спадає вечір на долоні, Вщухає гамір у душі. Біжать хвилини на пероні, Змиває дощ минулі дні. Я відпускаю все, було, Усе, що ранило мене. Хочу, щоб все старе минуло, Коли світанок розцвіте. Мене веде туди дорога, де Затихає вся тривога. Там, де вітри ведуть за обрій, Танцює вечір золотий, І розчиняється у морі Мій кожен спогад непростий. Там, де вітри ведуть за обрій, Я залишаю весь свій страх, Щоб народитись на світанку З вогнем нескореним в очах. Крізь морок дня, крізь біль і втому Я бачу світло вдалині. Не повернуся вже до нього, В стіни холодні і німі. Я розправляю ніжно крила На перехресті всіх доріг. В мені прокинулась та сила, Яку ніхто зламать не зміг. Мене веде туди дорога, де Затихає вся тривога. Там, де вітри ведуть за обрій, Танцює вечір золотий, І розчиняється у морі Мій кожен спогад непростий. Там, де вітри ведуть за обрій, Я залишаю весь свій страх, Щоб народитись на світанку З вогнем нескореним в очах. Там, де вітри ведуть за обрій, Танцює вечір золотий, і Розчиняється у морі мій Кожен спогад непростий. Там, де вітри ведуть за обрій, Я залишаю весь свій страх, Щоб народитись на світанку З вогнем нескореним в очах. Там, де вітри ведуть за обрій.