Там, де зоря всміхається мені

Вже тіні впали на старий поріг. Заплута вечір тисячі доріг. Холодні зорі дивляться з небес. Цей світ для мене повен ще чудес. Вже не шукаю втоптаних стежок, Роблю назустріч долі перший крок. Десь там далеко сяють ліхтарі. Ми розчинились цій нічній порі. Спинився час, завмерла мить, лиш серце вічне Стугонить. Там, де зоря всміхається мені, Вона плекає спогади старі. А вітер брат співає нам пісні про ті далекі Безтурботні дні. Там, де зоря всміхається мені, Ми не самотні, ми вже не одні. Ріка життя тече у майбуття і пам'ять знов додому Привела. Тріщать багаття іскри в висоту. Я обіймаю тишу золоту. Дерева мудрі шелестять вгорі, немов читають вічні Букварі. В долонях грію відблиски тепла, Що ніч мені сьогодні принесла. Тут слів не треба, зайва тут розумова. Звучить природи мова кольорова. Спинився час, завмерла мить, лиш серце вічне Стугонить. Там, де зоря всміхається мені, Вона плекає спогади старі. А вітер брат співає нам пісні про ті далекі Безтурботні дні. Там, де зоря всміхається мені, Ми не самотні, ми вже не одні. Ріка життя тече у майбуття і пам'ять знов додому Привела. Я Збережу цей дивний спів, що поміж кронами Принів. Він дав мені і міць, і крила. Земля свята мене зростила. Туман розтане на зорі, Лишивши світло угорі. Там, де зоря всміхається мені, Вона плекає спогади старі. А вітер брат співає нам пісні про ті далекі Безтурботні дні. Там, де зоря всміхається мені, Ми не самотні, ми вже не одні. Ріка життя тече у майбуття і пам'ять знов додому Привела.