Туман яром

Сівий яр накрило пеленою. Вмився дуб холодною росою. Біля криниці дівчина Стояла. Живу воду тихо набирала. Живу воду тихо набирала. Ніжно пісню в серці колисала. Ніжно пісню в серці колисала. В чисте плесо душу виливала. Туман танцює, землю огортає. Твій тихий голос у яру зникає. Крізь сиву млу, крізь терни і каміння шукаю в Серці втрачене цвітіння. Не питай куди, куди і не кажи забудь. Крізь туман і яром пролягає наша путь. Срібною голкою небо прошию. Сон твій спокій собою, собою укрию. Ступаю тихо. Берега не бачу. За тим, що зникло, Я уже не плачу. Крізь довгий шлях і крізь чужі моря мене веде Вечірняя зоря. Заплети мені косу з туману, заговори Мою давнюю рану. Ой, рану. Посій зерно у лютому морозі. Знайди любов, що плаче при дорозі. Зший небо ниткою морської піни. Верни мій спокій з дальньої години. Шаліє терен, гіркота полину. Я крізь туман до тебе тихо лину, Тихо лину. Туман танцює, землю огортає. Твій тихий голос у яру зникає. Крізь сиву млу, крізь терни каміння шукаю в серці Втрачене цвітіння. Не питай куди, куди і не кажи забудь. Крізь туман і яром пролягає наша путь. Срібною голкою небо прошию. Сон твій спокій собою укрию. Туман танцює, землю огортає. Твій тихий голос у яру зникає. Крізь сиву млу, крізь терни і каміння шукаю в Серці втрачене цвітіння. Не питай куди, куди і не кажи забудь. Крізь туман і яром пролягає наша путь. Срібною голкою небо прошию. Сон твій спокій собою укрию. Собою укрию. Біля криниці дівчина стояла. В чисте плесо душу виливала. В чисте плесо душу Виливала.