Ти була та сама

Ти була та сама, та сама, Що світила мені між людьми. Тиха ніч і весна за вікнами, А в думках тільки ти, тільки ти. Я ловив твої погляди ніжні І губився у них без причин. Навіть дощ на холодних вулицях не гасив моїх теплих Хвилин. Твоє ім'я у серці лишилось, наче промінь у сивій Імлі. І усе, що тоді не збулося, досі тихо живе У мені. І хай роки летять, мов птахи, І стирають сліди на землі, Та я знову шукаю той погляд, що світив тільки Мені. Ти була та сама, та сама, Що лишила у серці весну. Я шукав тебе поміж зорями, Та такої, як ти, не Знайшов. Ти була та сама, та сама, Моя ніжність, мій тихий мотив. І тепер у кожній мелодії Я для тебе слова залишив. Пам'ятаю ті вечори літні, світлячки малювали Вогні. Ти сміялась так щиро і сонячно, Наче пісня жила у мені. Час минає, а серце не слухає. Все вертає мене у той день, де була долоня Твоя в моїй і любов без зайвих пояснень. Якби можна вернути той вечір, де мовчали слова на Вустах, Я б сказав тобі все, що ховалось у моїх Незабутих думках. Ти була моїм світлом у тиші. Ти була моїм сном наяву. І хоч час нас давно вже розділив, Я тебе У піснях бережу. Може, доля нас просто розвела. Може, так написали літа, Та у пам'яті знову оживає твоя посмішка Золота. Ти була та сама, та сама, Що лишила у серці весну. Я шукав тебе поміж зорями, Та такої, як ти, не знайшов. Ти була та сама, та сама, Моя ніжність, мій тихий мотив. І тепер у кожній мелодії Я для тебе слова залишив. Ти була та сама, та сама, Що світила мені між людьми. І в останній моїй мелодії Знову будеш тільки ти.