Твої сльози

Тихо вечір лягає на плечі гір, І роса, мов слова, Що не встиг сказати. Вітер ніжно торкається твоїх вій, Наче хоче тебе Від мене сховати. Там, де річка несе свої сни в поля, Ми колись залишили свої обіцянки. А тепер тільки небо, і ти, і я, І мовчання гірке, Як осінні ранки. Твої сльози, як дощ на моїх Долонях. Твої сльози це небо, що тихо стогне. Твої сльози, і серце моє не Встоїть. Твої сльози, Твої сльози. Твої сльози, як ніч, що без тебе довга. Твої сльози це біль, що любов Ховає. Твої сльози, і я їх зібрать не зможу, Бо між нами стіна, Що не тане. Скигли чайка над морем чужих доріг. Ми на різних боках однієї тиші. Я шукаю тебе Серед сотень снів, Та знаходжу лиш тінь, що стає чужіше. І дерева шепочуть про нас вночі, Про кохання, що впало, мов лист пожовклий. Я тримаю холодну долоню в руці. Це останній наш вечір, такий одинокий. Твої сльози, як дощ на моїх Долонях. Твої сльози це небо, що тихо стогне. Твої сльози, і серце моє не Встоїть. Твої сльози, Твої сльози. Твої сльози, як ніч, що без тебе довга. Твої сльози це біль, що любов ховає. Твої сльози, і я їх зібрать не зможу, Бо між нами стіна, Що не тане. Може, ранок колись нас чужими знайде, Де пам'ять зникає у кожному слові. А поки цей дощ іде, Іде, І ми йдемо на дно У цій любові. Твої сльози, як дощ на моїх Долонях. Твої сльози це небо, що тихо стогне. Твої сльози, і серце моє не Встоїть. Твої сльози, Твої сльози. Твої сльози, як ніч, що без тебе довга. Твої сльози це біль, що любов ховає. Твої сльози, і я їх зібрать не зможу, Бо між нами стіна, Що не тане.