Ой, туман понад рікою

Вогонь згас і дим стелився по землі. Вона пішла, лишила табір у тумані. Лише копита стук затихнув в далині. Забуті клятви всі розчинені в Обмані. Душа її, як птах, що прагне волі. Шукає шлях у невідомій Долі. Ой, туман, туман понад рікою. Забрав ти радість мою із собою. Лиш зорі плачуть у нічній глуші. Глибока рана залишилась на душі. Ой, туман, туман понад рікою. Розлучив ти нас із долею гіркою. Вітер розвіяв слова всі золоті. Важко йти самотнім у житті. Він не спитав, куди ведуть її шляхи. Лиш фальц рона зачепилася за тери. В садах співають пізні солов'ї. Вернись, кохана, Хоч на мить до мене. Та шлях далекий вкритий весь Росою. Стала вона для нього лиш холодною сльозою. Ой, туман, туман понад рікою. Забрав ти радість мою із собою. Лиш зорі плачуть у нічній глуші. Глибока рана залишилась на Душі. Ой, туман, туман понад рікою. Розлучив ти нас із долею гіркою. Вітер розвіяв слова всі золоті. Важко йти самотнім у Житті. Ой, туман, туман понад рікою. Забрав ти радість мою із собою. Лиш зорі плачуть у нічній глуші. Глибока рана залишилась на Душі. Ой, туман, туман понад рікою. Розлучив ти нас із долею гіркою. Вітер розвіяв слова всі золоті. Важко йти самотнім у Житті.