Моя вічна санні сторі

Тихий вечір, неонові тіні. Я гублюся в твоїй павутині. Твій запах на моїй старій куртці залишає сліди, Як від поцілунків на руці. І я пливу в цьому повільному біті, ніби ми Одні на цілій планеті. Твої слова солодкий тихий ембієнт. Ловлю твій кожен момент. І знову, і знову в голові твої очі Серед цієї ночі. Ти як космос: повільний і безмежний. Мій старий світ тепер так і нікчемний. Зависаю з тобою на повторі, на повторі. Ти мій фільтр від цього міста й змори, Моя вічна санні сторі. І мені не треба більше нічого, Більше нічого, зовсім нічого. Старий вініл, легкий подряпини. Ми танцюємо, ловимо вайб до краплини. Ти смієшся, і світ стає простішим, З кожним подихом стає тільки теплішим. Твої пальці малюють по моїй спині нові сузір'я, Забуті і дивні. І я мовчу, бо слів тут не потрібно. Все і так стало рідним і потрібним. Може, це все просто сон, ми зникнем зранку, Залишивши на пам'ять дивну мовчанку. Але поки грає цей трек і ти поруч зі Мною, я готовий бути просто твоєю луною. Ти як космос: повільний і безмежний. Мій старий світ тепер так і нікчемний. Зависаю з тобою на повторі, на повторі. Ти мій фільтр від цього міста й змори, Моя вічна санні сторі. І мені не треба більше нічого, Більше нічого, зовсім нічого. Ти як космос: повільний і безмежний. Мій старий світ тепер так і нікчемний. Зависаю з тобою на повторі, на повторі. Ти мій фільтр від цього міста й змори, Моя вічна санні сторі. І мені не треба більше нічого, Більше нічого. Ти як космос: повільний і безмежний. Мій старий світ тепер так і нікчемний. Зависаю з тобою на повторі, на повторі. Ти мій фільтр від цього міста й змори, Моя вічна санні сторі. І мені не треба більше нічого, Більше нічого, зовсім нічого.