Пiсня про рушник

Рідна мати моя, Ти ночей Не доспала. І водила мене у поля Край села. І в дорогу далеку ти Мене на зорі Проводжала. І рушник вишиваний на щастя Дала. І в дорогу далеку Ти мене на зорі Проводжала. І рушник вишиваний на щастя, на долю Дала. Хай на ньому цвіте Росяниста доріжка. І зелені луги, і Солов'їні гаї. І твоя незрадлива Материнська ласкава Усмішка. І засмучені очі хороші Твої. І І твоя твоя надражлива незрадливі Материнська ласкава Усмішка, І заснулчені очі хороші блакитні Твої. Я візьму той рушник, Простилю наче долю В тихім шелесті трав, в Щебетанні Дібров. І на тім рушничкові Оживе все знайоме до Болю: і Дитинство, й розлука, і вірна Любов. І на тім рушничкові Оживе все знайоме До болю: і дитинство, й розлука, Твоя материнська Любов.