Горлиця

Пару горлиць я в садок Манила. Прилітати стала лиш одна. Де ж ти свою пару загубила? І чи є у тім твоя вина? Чом з твоєї пісні стільки смутку? Рвеш мою ти душу, не чиюсь. Не журися, горлице-голубко, Бо я з тобою зажурюсь. Горлице-голубко, все минеться хутко. Скоро знов повернеться весна. В ніч весняну яру знайдеш собі пару І не будеш більше ти одна. Пару горлиць я в садок манила, Щоб і я у парі теж була. Що ж мене, голубко сизокрила, Ти отак нежданно підвела? Горлице-голубко, все минеться хутко. Скоро знов повернеться весна. В ніч весняну яру знайдеш собі пару І не будеш більше ти одна. Пару горлиць я в садок манила, Кликала, просила і вела. Тільки заманити не зуміла, Тільки догукатись не змогла. Горлице-голубко, все минеться хутко. Скоро знов повернеться весна. В ніч весняну яру знайдеш собі Пару і не будеш більше ти одна. Горлице-голубко, все минеться хутко. Скоро знов повернеться весна. В ніч весняну яру знайдеш собі пару І не будеш більше ти одна.