Думи мої

Думи мої, думи Мої, лихо мені з Вами. Нащо стали на Пепелі сумними Рядами? Чом вас вітер не Розвіяв в степу, Як пилину? Чом вас лихо не Приспало, як Свою дитину? Думи мої, Думи мої, квіти Мої, діти. Виростав вас, Доглядав вас. Де ж мені вас Діти? В Україну ідіть, Діти, в нашу Україну. Попід тинно з Сиротами на Одну залину. Там найдете щире Серце і слово Ласкаве. Там найдете щиру Правду, а ще, може, Славу. Привітай же, моя Ненько, моя Україно, Моїх діток Нерозумних, як Свою дитину. Привітай же, моя Ненько, моя Україно, Моїх діток Нерозумних, як Свою дитину.