Листопад

Листопад печальне диво, Це журба дерев. Знов осінь у полон серця Бере. Так буває, опадає листя Восени. Так ранком опадають наші Сни. Тихо сльози опадають, тихо йде Любов. Мовчання вирок більшості Розмов. Опадають наші роки тихо в Сон-траву. Я сни колишні бачу унаяву. Листопад Загублених надій, не Ставшихся подій і нездійснених Та даремних моїх мрій. Мій сад восени Пустий, його давно покинув ти. І заміта сліпа печаль твої Сліди. Не пиши листів прощання, я прощаю Все. Нас доля, наче листя, рознесе. Не кидай на вітер слово, птахом Полетить у неба Вірючого Блакить. Листопад Загублених надій, не Ставшихся подій і нездійснених Та даремних моїх мрій. Мій сад восени Пустий, його давно покинув Ти. І заміта сліпа печаль твої сліди. Осінь серце полонила, Та не назавжди. Про листопад колись згадаєш ти. Як журилися дерева в розставання Час, як осінь раптом Розлучила нас.