Хармс

Все, що як це не має підстави. Я і умовно ти уявляє собою мелодію поміж Струн. Мені тяжко повірити, що я там і був, І не був. Затоплений небосхил, Розбурений мур. Написав, може, це хаос так пригоже очистині. Все пригоже у перший раз, чи то ножик, Вірш, дотик, біль. Я більш не відчуваю зор, я образливий дисонанс. Альбо так відчуваю, наж но взриває здоль. І небо глядить на мене. Лю выглядає зусім інакше. Я давно не шукав спокій, я шукав той солодкий Транс. Я знайшов цей транс тобою Ледву чуєш: "Нельга". Чуєш: "Нельга". Так нельга. Чуєш: "Нельга". Так нельга. Чуєш: "Нельга". Так нельга. Чуєш: "Нельга". Але все, що як це не має підстави. Я і умовно ти уявляє собою мелодію поміж Струн. Я, пробач, не настільки п'яна, Забута на у загади, зациклі у ланцюг. Написав, може, це хаос так пригоже очистині. Все пригоже у перший раз, чи то ножик, Вірш, дотик, біль. Я більш не відчуваю зор, я образливий дисонанс. Альбо так відчуваю, альбо так відчуваю. І ти кажеш: "Нельга". Кажеш: "Нельга". Так нельга. Кажеш: "Нельга, нельга". Так нельга. Кажеш: "Нельга". Так нельга. Кажеш: "Нельга". Так.