Соната, или птица - оглядыш

На самоті Опинюсь я. Ока небесного промінь останній Згаса. До мені дим я Обернусь птахом Оглядишим, що понад світом стежить На самоті. Всі міста Перелечу і знайду твій Сад. Там на деревах капає, мов сльози, Роса золота. Ти мина мить подивись, подивись, Це моя душа. Та вловні ми В кронах дерев тихо Віта. З махом руки, пензлем легким ти Намалюєш мене. Ніби стіни торкнеш Вогнем і раптом далека Зітхне струна. Там на стіні на самоті Буду я вічно летіть. Мальованими крильми Сірію су ночей без сна. Залишу я дим і хатанку твою і Дітей. Вечір. Холодна стіна. О, Ніжний майстре, З махом руки, пензлем легким ти Намалюєш мене. Ніби стіни торкнеш Вогнем і раптом далека Зітхне струна. На Самоті змальовую Спокійні темні Небеса. Тільки душа моя все буде Щошукать в пімлі, доки віко Небесного промінь згаса, поки птахом я Буду душі. Знаю, колись рука Чужа неблаганна Зітре Малюнок твій Зникну