Публічна самотність Intro

оголене тіло, сухе вино знаєш, здається мені все одно я собі пісню пустила у вени відлуння якої чути в пустелі присмак поразок розширює горизонт тільки час, тільки він, має якийсь резон змиритись ніколи не значило здатись я навчилась себе не боятись іронія в тому, що світло несе у собі не менше печалі залишитись невинним можливо, ми так часто себе втрачали, загубивши глибинність буття. як би сильно мене не просили, я б ніколи не дарувала життя. публічна самотність подібна до божевілля свідомий авіа режим суцільне свавілля 36 гральних карт 36 драматургічних сюжетів всі ми проживаємо їх, воскресаючи мертвих поетів все що буде - вже сталось людство, як завжди, цим не скористалось пелена на очах замилює вічність немає нічого нового, світ зберігає циклічність люди народжуються і помирають, за межею - не знаю, напевно, нудно буває але смерть для померлих, немає ніякого сенсу, лише для живих - новий камінь під серцем. на худий кінець - ми усі егоїсти, які переконують один одного в тому що вони альтруїсти, інколи переконують навіть себе, ікони лише спостерігають, як світла душа гниє. моя напевно в очах людства згнила, пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала, не умістила свою свободу у заповіт, побачила, але не обіграла світ.