На люстрі

Мене нудить, я маю мотив вбити живих і мертвих Богів. Примари минулого, мої дементори, П'ють мою кров, б'ють сволотакалице в серце. Примарщо за спини до останньої смерті, Тільки не крий, воно все одно мертве. Скоріше години при верті розвониться до Нескінченності в риформу. Мерзомогу сприйняття залишають юрючі. Мусор не здатен прийняти, що світ це стерильний Майданчик життя і гучно його падлюки. Ін'єкції правди для профілактики розширування Об'ємом галактики. Жодних підтекстів, жодних надій. Все, що знайшов, все загубив. І так багато, що нема лостати. Здаю, легше вмерти, ніж прощатись. Ти подивись моє вікно, у ньому пусто. Мої думки повісились на юві. І так багато, що нема лостати. Здаю, легше вмерти, ніж прощатись. Ти подивись в моє вікно, ньому пусто. Мої думки, мої думки повісились на юві. Наївно, запалено, без валеру, уперто, Чесно, іноді банально лечу у прірву закордонських Бажань. За горизонтом позір в кримісіньку чорну Дірку. У невагоміству реальності випробувань ніщо, До що не пізно, що змінити. Відкритий вік на навсіг звільнить від страждань. Можливо, вийде щось не допустити. Можливо, вийде не скалічить перекази, перебираючись Все далі сюжетом. Як пояснити, що не вмирати? Як розуміти знаки силуетів? Можливо, вийде не скалічить перекази, перебираючись Все далі сюжетом. Як пояснити, що не час вмирати? Як розуміти знаки силуетів? І так багато, що нема лостати. Здаю, легше вмерти, ніж прощатись. Ти подивись в моє вікно, у ньому пусто. Мої думки, мої думки повісились на юві. І так багато, що нема лостати. Здаю, легше вмерти, ніж прощатись. Ти подивись в моє вікно, ньому пусто. Мої думки, мої думки повісились на юві.