Intermezzo

навколо мене падає пух, я думаю що це сніг чи знак що реальність дуальна розбитись було б так банально я іду на розбіг звідусіль скільки болю прокльонів і втрат я за ними нічого не бачу я окреслю все це у чорний квадрат і на білому тлі поховаю я не спеціально все це випадковість мене розчавила реальність навколо усе знову так побутово глобально усе фатальність я не спеціально все це випадковість мене розчавила реальність навколо усе знову так побутово глобально усе фатальність всі двері замкнені геть позбивали ручки ніхто не хоче слухати усі кричать одразу в напад бити глечики і кружки шукати винних один одного повчать ах люди-люди-люди-люди ви такі складні споруди ну невже вам так припали до душі дурні скандали? люди-люди-люди-люди не втекти від вас нікуди ваші его все гучніші, геть, замовкніть! хочу тиші! «я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш". Я утомився. Мене втомили люди.» я не спеціально все це випадковість мене розчавила реальність навколо усе знову так побутово глобально усе фатальність я не спеціально все це випадковість мене розчавила реальність навколо усе знову так побутово глобально усе фатальність