Скрипочка

Не співай же, скрипочко, і не плач. Ти душі моєї не розчуєш. Струни срібні більше не зазвучать, Пальці білі смичок вже забули. Я з тобою говорити могла, Як з своєю рідною сестрою. Про любов, про щастя, про діла, Про усе таємне тільки з тобою. Знала ти усі мої думки, Розуміла всі мої капризи. Розділяла радощі і сум, Почуттів моїх незаймані призи. І з тобою більше не поділюсь Всім отім, що зачепило душу. Наче струни, в темні залягло, Зазвучало, я ж мовчати мушу. Більше, сестро, не співай же, не плач, Не розтравлюй душу. Прошу, молю. Ти мені розрадою була, А тепер мовчи, мовчи, мовчи. Я з тобою говорити могла, Як з своєю рідною сестрою. Про любов, про щастя, про діла, Про усе таємне тільки з тобою. Оооо, Не Плач. Скрипочко, Не грай, Не грай, не грай, не грай, не грай. Не співай же, скрипочко, і не плач. Не співай. Не співай же, скрипочко, і не плач. Не співай. Не співай же, скрипочко, і не плач. Не співай.