Тишком-нишком

Тишком-нишком у вікно крадькома тиха ніч загляда. Місяць сипле золото, він про тебе мені нагадав. Ті вуста, що при зорі нім ся відцілував. Ту усмішку, що на мить затамував. Печі вогни догора, його сили пірнули в дима. Полетіли догори, але загубилися десь серед змару. Всю любов нашу десь потонула в далині. Лише спогади лишилися мені. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе немає залишилася без тебе сама, Сама. Тишком-нишком у вікно крадькома тиха ніч Загляда. Місяць сипле золото, він про тебе мені Нага дав. Ті вуста, що при зорі Нім вся від Цілууувааав. Ту усмішку, що на мить Затамуюював, Еее. Тебе нема, тебе нема я Залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе немає залишилася без тебе сама, Сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема я залишилася сама