Одна така

Одна така, не кричить, не жаліє, Мовчки виносить, пробачить і гріє. Одна така, зваблива і рідна, не замінить таку ж Одна інша людина. Одна така, що у стах наче свято забирає без Слів і не хоче багато. Я живу, як жив, та зізнаюся щиро: Ти одна така, кохана, єдина. Я вже звик до дороги без тебе, Та щоночі ти в думках ти моїх. Я торкаюсь тебе лише спогадом у кімнаті, Де тиша й вогні. І не треба мені більше вибачень, Все простив ще коли ти пішла. Просто знай, навіть крізь наші відстані, Ти та єдина, що в мене в душі була. Одна така, не кричить, не жаліє, Мовчки виносить, пробачить і гріє. Одна така, зваблива і рідна, не замінить таку ж Одна інша людина. Одна така, що у стах наче свято забирає без Слів і не хоче багато. Я живу, як жив, та зізнаюся щиро: Ти одна така, кохана, єдина. Я не всім показав, як боліло. Не про все розказав, як було. Це кохання не фільм навіть і не кіно. Це коли навіть біль у душі. Ти не поруч, та в кожному русі, У словах, у мовчанні, у сні. Якщо це останнє, що маю я, то я дякую, Що була в мені. Одна така, не кричить, не жаліє, Мовчки виносить, пробачить і гріє. Одна така, зваблива і рідна, не замінить таку ж Одна інша людина. Одна така, що у стах наче свято забирає без Слів і не хоче багато. Я живу, як жив, та зізнаюся щиро: Ти одна така, кохана, єдина.