Сливи в саду

Сливи в саду Мов цьомчики з неба. Дотик Її, і вже нічого не треба. Очі її як ранкова Вода. І все, що хочу, щоб кохала Вона. Тихо ходила вона по саду, сливу збирала у Кошик. Листя шептало щось про весну, про перше тепло в Білі ночі. Вітер торкав її довгі коси, сонце ховалось у Трава. Я заглядав на неї в слі, А серце відкривалося навстіж. Сливи в саду Мов цьомчики з неба. Дотик її, і нічого не треба. Очі її як ранкова вода. І все, що хочу, щоб кохала вона. Кошик наповнений, стиглі плоди, А я мов дитина у літі. Вона усміхнулась: "Візьми хоч одну". І я вже не міг не любити. Шлях від саду до мого сну став короткий, Як подих. Коли вона поруч, мені цвіте те, Що не віриш вмістиш у слові. У слові. Сливи в саду, мов цьomчики з неба. Дотик її, вже нічого не треба. Очі її, як ранкова вода. І все, що хочу, щоб кохала Вона. Не було Зізней, Не було Цвіринків. Лише мить, наче сон, та в тій миті весь Світ. Мого серця любов, неспокійний мій тон. Але знай, це любов, це любов. Сливи в саду, мов цьomчики з неба. Дотик її, вже нічого не треба. Очі Її, як ранкова вода. І все, що хочу, щоб кохала вона.