Серце знає

Я мовчу, бо серце знає, що не варто знов Казать. Те, що мали, не згорає, лиш навчає не Втрачать. І в душі, мов тихий вітер, ще звучить твоє Ім'я. Я мовчу, бо серце знає: це Кохання не біда. Я не кляв і не просив, Бо любов не знає змови. Все, що Бог мені лишив, то твої сліди на Слові. Я живу немов вогонь, що Горить без сили тіла. І в цій тиші серед снів я шукаю нашу Мрію. Я мовчу, бо серце знає, що не Варто знов казать. Те, що мали, не згорає, лиш навчає не Втрачать. І в душі, мов тихий вітер, ще звучить твоє Ім'я. Я мовчу, бо серце знає: це кохання не Біда. І коли замре мій світ, як відлуння серед Ночі, я згадаю твій привіт, теплі Руки і ті очі. Бо у серці крізь роки залишилась тільки Правда. Я мовчу, але в мені Все все ще Ти ще ти, моя моя кохана! Кохана! Моя кохана. Моя кохана. Моя кохана. Моя кохана. Я мовчу, бо серце знає, що не варто знов Казать. Те, що мали, не згорає, лиш навчає не Втрачать. І в душі, мов тихий вітер, ще звучить твоє Ім'я. Я мовчу, бо серце знає. Це кохання, не біда.