Дякую

Невже ти був як перший дощ, як перша Правда, Коли питали тебе сумніви, Чи варто? І ніч дивилась крізь твої блакитні Очі. Чи ти так хочеш? Чи ти так хочеш? Чи ти не знаєш, як буває? І тебе це так лякає. А може й ні. А може все Лише у сні. А лякало сонце кожен день новим Стражданням, А вечір рятував на мить лише бажанням. І так хотілося спитати, але Вічність була так близько, немов Та річка, що знов дивилася Сьогодні в мене, і я була з нею згодна. І день пройшов. Ще один день. Ще одна ніч. А потім все немов залишилось свій Колір. І я дивилася крізь небо в очі болю. І ти тримав мене за руку. Було чесно, Немов все море мені Воскресло, немов моя Найкраща пісня обійняла, немов намисто. І страх пішов. Пішов, мов дим. А ти Ти Ні. А ти Ти Ні. Дякую.