Листівка

Ні вздоху, ні взгляду запоздалые числа оставил тебе Я, немов ненавмисно. Смотрел, как ты плачеш, обіймав що є сили. Забутаний мальчик, твій хлопчик красивий. Твоє залишись накривало волной і я залишався, Залишався з тобою. І ти так дивилась, ніби все завжди знала. І ти так дивилась на мене й палали будинки, Дахи, перелетные птицы. Чего я хотел, скажи мне, добиться? О чем не хотел рассказать тебе так? Внезапным дождем все гасили и ванны твои и мои Наполнялись водой. І я хотел быть, плыть только с тобой. Скажи мені, квітка, що на час я не вітер. До следующей встречи тебе зігреє мій світер. Тебе зігреє мій світер. А потім за мить ти стала за океаном. Другая планета из пепла и обманов. Розбив маї окна, прилетіли листинки, Що ти зараз там, де твоя домівка. Що ти зараз там, де завжди твоє серце. Що ти зараз там, і твоє серце ще б'ється. І я зрозумів, що насправді важливим і як саме Бути людиною сміливою. Пробач мені зорі, що я помилився, Що я не помітив, що я загубився. Пробач мені все, що ще не розумію. Пробач мені те, що відпускав тебе мрією. Пробач мені всі зимні фрази і ночі. Я скоро приїду, бо до тебе хочу. Нехай кажуть, що є своя в кожного правда, Але є життя найцінніше і варто відчути його У обіймах кохання, в обіймах весни, Як раси, не в обіймах страждання. В обіймах твоїх нескінченних і чистих закінчиться Зло і ми мусимо вистояти. Ми можемо жити, бо ми маємо право. Ми можем любити вільно, як мами любили тебе І мене колись самі. Я їду до тебе. Важливо, щоб ти це знала. Важливо, щоб ти це знала. Важливо, щоб ти це знала. Важливо, щоб ти це знала. Я їду до тебе. Важливо, щоб ти це знала. Важливо, щоб ти це знала.