Густав Апероль E

Моє дихання стало частіше, Я не бачив давно дивних снів. І до речі я вже у солідному віці, Але не доходив до тріпів таких. На стільці шкіряному навпроти сидів Дуже дивний сухий чоловік У зеленій сорочці і сірих штанах А волосся зачесане вбік Він сказав, його звати Густав Апероль І що він спадкоємний нацист. І що бомба велика у шафі стоїть, І що я буцімто комуніст. І що слово, яке я скажу перш за все, Це і буде від бомби пароль. І що тільки нацист може слово ввести, Але він не почує, бо він глухий Густав Апероль Я маю пароль! Густав Апероль Густав Апероль Густав Апероль Почуй мій пароль! Густав Апероль Густав Апероль Я забігав як гусь по кімнаті і руками махав, і щосили кричав а Густав запалив сигарету і спокійно свій погляд в годинник тримав. Я спітнілий торкнувся до шафи і тремтячи відкрив кляту дверь "Що чекає на нас, якщо він не почує?" гучно я мовив до неї Всі мої сни — це хуїта, Пошкоджений мозок від стафа й бухла. Скільки б доріг я не пройшов, Густав Апероль все одно б знайшов. Густав Апероль очі підняв, тоненьким голосом повільно сказав: «Бомбу знешкоджено» — ось головний твіст. «Я помилявся, ти не комуніст».