Вовчиця

Вовчі ікла все подрожчають. Я хотіла по-королевому. Мені бути би простіше, Писатимуть про інший. Язик слів даремних речей. Чи хтось по мені заплаче? Припадь. Я створена для самоти, може, але Ти зі мною. Може ти. Знову жури, не прощу. Я бачу вас всіх занадто хорошими. Занадто вірю, занадто спрощую. Я так хотіла би шкіру товщу. Аби була в мені товща шкіра, аби я пазурі Мала звіра, мені навряд чи забракло б сили трішечки Менше тебе любить. Лук за вухо, не страшись як казок. Справжня лиха та вовчі, що забилася куток. Простягнеш до неї руку і відкуси по плече, А потім попроси ще. Чи хтось по мені заплаче? Припадь. Я створена для самоти, може, але Ти зі мною. Може ти. Нащо ти підходиш притул до мене? Я не наче яблуко ще зелена. Дійтися боро моя потреба, як я буду, Якщо ти входиш? Звуки складають літери мілілітрами, Букви складені губами. Я не вмію по губах бігти по п'ятах і Не знаю, що буде далі. Аби я знала, аби я пазурі гострі мала, Я б навряд чи тебе питала, чи пам'ятаєш моє Лице. Підлога лавою, скала, зробимо першими крок. Життя дає нам урок. Це я не знаю, чого я маю навчитись. Лук за вухо, не страшись як казок. Справжня лиха та вовчі, що забилася в куток. Простягнеш до неї руку і відкуси по плече, А потім попроси ще. Чи хтось по мені заплаче? Припадь. Я створена для самоти, може, але Ти зі мною. Може ти.