А ти зігрій її любов'ю

А ти зігрій її, любов'ю огорни. Не дай їй розчаруватись у Коханні. Коли вона сумна, до серця пригорни. Нехай забудуться усі її Страждання. Вона мов птах, що заблукав у небі, Мов гарний сон, що проситься в політ. Їй не потрібні обіцянки й слова, Лиш знати, що кохання не згорить. Її волосся хвилі оксамиту, Що ніжно грають у вечірній тиші. А місяць слухає її молитви і Зорі заплітаються в небі. А ти зігрій її, любов'ю огорни. Не дай їй розчаруватись у Коханні. Коли вона сумна, до серця пригорни. Нехай забудуться усі її Страждання. А ти люби її словами і теплом. Цілуй так ніжно і безмежно. Вона не просить золота, лиш одного щоб ти любив Її сьогодні, як уперше. Її надія полум'я яскраве, Що береже тепло в холодні дні. А почуття глибоке і шалене, Немов прибій, що не знаходить межі. Нехай твої слова, мов ніжні струни, Торкнуться тих глибин, де біль затих. І хай любов розправить їй крила, Щоб небо знов відкрилося для них. А ти зігрій її, любов'ю огорни. Не дай їй розчаруватись у коханні. Коли вона сумна, до серця пригорни. Нехай забудуться усі її страждання. А ти люби її словами і теплом. Цілуй її так ніжно і безмежно. Вона не просить золота, лиш одного щоб ти любив Її сьогодні, як уперше. А ти зігрій її, любов'ю огорни. Не дай їй розчаруватись у коханні. Коли вона сумна, до серця пригорни. Нехай забудуться усі її страждання. А ти люби її словами і теплом. Цілуй її так ніжно і безмежно. Вона не просить золота, лиш одного щоб ти любив Її сьогодні, як уперше.