Навчусь літати

Хотіла б я піднятись, наче журавлі, Туди, де сонце сяє в світлій далині. Залишити позаду смуток і тривоги і Віднайти для себе вже нові дороги. Жовте листя тихо ляже на траву. Осінь розфарбує казку наяву. Поглядом проводжу пташині ключі, Що тануть, немов тіні в зоряній ночі. І так нестерпно тягне в вирів ті краї. Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі, Полинути далеко на легкім крилі. Хотіла б все забути, стерти біль і страх, Що залишили сльози на моїх очах. О-о, нехай вітер несе туди, де моє серце знову Оживе. Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі, Полинути далеко на легкім Крилі. За мною стільки пройдених вже днів, Стільки недоспаних ночей і зайвих слів. Та я не хочу більше в смутку засинати. Я хочу просто жити, вірити і кохати. Нехай дорога буде важка й непроста, Нехай іще далеко сяє та мета. Підійму свої очі у ясну блакить. Може, покличе зграя з собою в цю мить. І так нестерпно тягне в вирів ті Краї. Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі, Полинути далеко на легкім крилі. Хотіла б все забути, стерти біль страх, Що залишили сльози на моїх очах. О-о, нехай вітер несе туди, де моє серце знову Оживе. Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі, Полинути далеко на легкім крилі. Летить мої птахи, летіть у далечінь, Несіть мої надії крізь осінню ніч. А я залишусь тут та буду твердо знати: Настане день, коли і я навчусь літати. Навчусь літати. Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі, Полинути далеко на легкім крилі. Хотіла б все забути, стерти біль і страх, Що залишили сльози на моїх очах. О-о, нехай вітер несе туди, де моє серце знову Оживе. Хотіла б я злетіти, мов ті журавлі, Полинути далеко на легкім крилі.