Папіроса

А я стою під дощем, ніби визмиває весь цей Біль. Мої долоні в бетоні це мій стиль. Кожен крок це вибір, що веде мене вглиб. І навіть темряві не змінюю свій хід. Кожен день це спроба себе віднайти. Мокрий вечір тримає мене без сил. Я загубився цій вічній темноті, Темноті, під мінорні ноти. Скільки разів був на краю, ти навіть і не Знаєш. Знаходив собі сили там, Де їх вже немає. Мене тримає звук, Що до тебе лунає. Мене тримає біль, що всередині ламає. Стою на краю, курю папіросу. В голові думки вже добу не вивозять. Стою на краю, курю папіросу. А за нею ще одну, ще одну, ще одну.