Мовчи зі мною

Я стільки раз словами все псував, Бо говорив, не вмів тоді мовчати. І стільки раз не тих людей тримав, А справжніх відпускав, щоб знов шукати. А ти прийшла без правил і умов, Не вимагала клятви чи зізнань. Я нарешті зрозумів любов Вона приходить тихо, Без питань. Мовчи зі мною, я усе почую По тому, як торкаєшся руки. І в нашій тиші я тебе цілую, Бо тільки поруч зміг себе знайти. Мовчи зі мною, я усе почую. Коли до мене схилишся без слів, Я стаю нарешті сам собою. Таким, яким до тебе ще не вмів. Ти знаєш, коли краще не питати, І просто голову схиляєш на плече. І я не мушу щось тобі казати, Бо все, що я не вимовив, живе. Я звик усе тримати при собі І не казати вголос, що болить. А ти так тихо поселилась у мені, І все, про що мовчу, тепер звучить. Мовчи зі мною, я усе почую По тому, як торкаєшся руки. І в нашій тиші я тебе цілую, Бо тільки поруч зміг себе знайти. Мовчи зі мною, я усе почую. Коли до мене схилишся без слів, Я стаю нарешті сам собою. Таким, яким до тебе ще не вмів. Мовчи зі мною, я усе почую По тому, як торкаєшся руки. І в нашій тиші я тебе цілую, Бо тільки поруч зміг себе знайти. Мовчи зі мною, я усе почую. Коли до мене схилишся без слів, Я стаю нарешті сам собою. Таким, яким до тебе ще не Вмів. Мовчи зі мною. Я усе Почую.