Нам не можна

Нам не можна, я ж казала. А сама поцілувала. Я приїхав попрощатись. Обіцяв не повертатись. Під дощем стояв без слів. Знов піти я не зумів. Я на тебе не чекала. Так собі весь день брехала. Двері тихо зачинила, наче все тобі Простила. Ми ж домовились востаннє. Чом так довго це прощання? Нам не можна я ж казала. А сама поцілувала. Я ж від тебе вже пішов. То чому мене знайшов? Нам не можна я ж казала. Та до ранку обіймала. Я сказала все бай бай. А тепер не відпускай. Я збирала твої речі. Ти обняв мене за плечі. На годинник поглядала, а сама тебе Тримала. Я вже вкотре одягався, на порозі Зупинявся. Ти казала все бай бай, а очима Зачекай. Ми ж домовились востаннє. Чом так довго це прощання? Нам не можна я ж казала. А сама поцілувала. Я ж від тебе вже пішов. То чому мене знайшов? Нам не можна я ж казала. Та до ранку обіймала. Я сказала все бай бай. А тепер не відпускай. Ми чужими стати мали, та чужими ми не Стали. Я прийшов не на хвилину. Більше тебе я не покину. Нам не можна я ж казала. А сама поцілувала. Я ж від тебе вже пішов. То чому мене знайшов? Нам не можна я ж казала. Та до ранку обіймала. Я сказала все бай бай. А тепер не відпускай. Нам не можна. А сама поцілувала.