Під дощем

Ну, здравствуй, смерть, що дивишся на мене? Крізь чорні дула я вже не втечу. І на коліна не дозволять гени. Кажи вже, я поки помовчу. Чому стоїш за спинами, як злодій? Чи так не любиш сигаретний дим? Я ще весною мріяв на городі, а влітку танком В'їхати у Крим. Ти не зважай на них, вони приблуди. Дай докурити, встигнемо іще. Невже отак ідуть у вічність люди, Востаннє закуривши під дощем? Дааай докурити під дощем. Постій зі мною ще хвилину. Я, Якщо чесно, ще б пожив. Я б ще побачив Україну. Дааай докурити під дощем. Не забирай мене так рано. Я, Якщо чесно, ще б пожив і дочекався б той Світанок. Хоч усміхнися, де ще погуляєм? Тече ріка, ні вирів, ні берегів. Нема ніде миліше того раю, Який любив отак, як я любив. А що звичайно кажуть наостанок? Чи просять ще хоч декілька хвилин? Уже без мене спалахне світанок і промінь сонця ляже Через тин. Дааай докурити під дощем. Постій зі мною ще хвилину. Я, Якщо чесно, ще б пожив. Я б ще побачив Україну. Дааай докурити під дощем. Не забирай мене так рано. Я, Якщо чесно, ще б пожив і дочекався б той Світанок. Давай уже бери мене за руку. Чи як ти там у засвіти ведеш? Помер ти що, лиш серце стукіт Урветься там, де річку перейдеш. Як жив, так жив, щоб не сказали, Що десь здригнувся, відступив. Життя замало днів відрахувало. Я, якщо чесно, Ще пожив.