Живими

Я придумав дім З золотими стінами, Круглий білий стіл Та з живими квітами. Кожен з друзів тут Може зупинитися І зостатися назавжди, щоб не загубитися. А ми були там живими, як тоді. А ми плили по прозорій воді. А ви б знали, як сумую я тепер без Вас? Напевно, це мій хрест і я тягну його Зараз. Там живими, як тоді. А ми плили по прозорій воді. А ви б знали, як сумую я тепер без Вас? Напевно, це мій хрест і я тягну його Зараз. Сумую, бо з часом все менше лишилось друзів. Я тут постійно у напрузі, кожен другий в курсі. Навколо мене людей купа, але пустота. Запам'ятай нічого у цім житті не буде просто так. Я не лукавив у словах, кожну строку прожив про Те, як було добре як біс у вирі закружив. Залишався справжнім серед фальші і самокопання. Бувши реалістом, так хотілось поблукати за гранню. Та я лиш фальш бачив у очах людей близьких. Хотів би зайти далі, але далі сипучі піски. Я йшов наперекір разом з достойними, Хто поряд був і завжди відзивався, Коли мені хтось кричав: "Рятуй!" Тепер я тут, але частина мене вмерла самопалом. Наш союз і з ним на віки буде тут Самим вдалим. Він десь там далі на хмаринках, Брату, світла пам'ять. Дивись на нас, а ми поки продовжимо там далі. Були там живими, як тоді. А ми плили по прозорій воді. А ви б знали, як сумую я тепер без Вас? Напевно, це мій хрест і я тягну його Зараз. ми були там живими, як тоді. А ми плили по прозорій воді. А ви б знали, як сумую я тепер без Вас? Напевно, це мій хрест і я тягну його Зараз.