Клин E

Моє вікно заглядає сон, що я ідея, А я ще не лягав, бо в голові сотні Ідей. В мене відчуття, що очі мої видавлять мігрені. Я всередині згораю, щоби прожити цей день. Відосіль. Сука, чую сміх від усіх, Хоча сам усех пустив і поставив сіль на стіл. Допустив, напиздів, аж присів, Покусав так свою лікті, що майже себе, Блядь, з'їв. Я падав на саме дно, далі вже Нікуди. Я підпалюю сам себе і даю горіти другим. Я тупо брав і колив туди, блядь, Де болить. Не їбу, скільки води потрібно потушити Цей дим, скільки потрібно сил ще доріг пройти, Щоб дістатися мети, навчитися бути людиною. Я бід перебродив, пережував зубами пил, Щоб взятись самому собі прихуярить клин. Я рвуся на прорив. Хулі ти, бля, притих? Ногами ледве ходив, коли отримував піддих. І заходжу до вас у тил просто так, Притикни. Забудьте після мене помити свої роти. Я сам собі радівний круг, самий найкращий друг. Свої трабли ставив раком і трахав без перекуру. Мене не скурвили події, де інші старлись з труху. Мене воротить нахуй, як усіх вас поглинає в бруд. Та все, що робиться, то недарма. Ще відкрився мій дар, я позашивав сотні травм. Стараюсь жити, друже, так, щоб було кому біля сірої Фотки іноді кусать траву. Змінив пріоритет, перепрошив себе, Як гаджет, коли побачив в дзеркалі погасле Відображення. Не поживав плотє, здисло поживав Плечима, став живою людиною з мертвими очима. Клином вбивав свого я, Щоб кожен день бути краще. Я кожного дня зло у пекло зганяв, Але все одно відкрив темний ящик. В забутті, темряві світить маяк, Посміхається їхидно ящер. В його очах людські душі горять. Свою голову кладу йому в пащу. Я клином вбивав свого я. Клином вбивав свого я. Клином вбивав свого я. Клином вбивав свого я.