Мадам магнолія

Ти розцвіла, як квітка навесні, Коли душа від холоду втомилась. Ти усміхнулась лагідно мені, І знов любов у серці пробудилась. Тебе від зливи, вітру захищу, Зігрію ніжним поглядом і словом. До тебе смутку я не підпущу, укрию нас любов'ю, Мов покровом. Усе тепло, що я в душі зберіг, Тобі несу з усіх своїх Доріг. Мадам Магнолія, ніжна і красива, Ти закрутила голову мені. Мене ти полонила, моя зваблива, І я до тебе рвуся від зорі. Мадам Магнолія, біла квітко, ти поглянеш і Я пропадаю. Тебе поливатиму і взимку, і влітку, Бо я так сильно тебе кохаю. Коли осінній холод знайде нас І сірий дощ постукає в віконце, Я обійму тебе в негоди час і усміхнешся ти Мені, моє ти сонце. Тебе плекатиму я день у день. Любов'ю напою, моя ти квітко. Для тебе в мене стільки є пісень. Співатиму і взимку, і влітку. Усе тепло, що я в душі зберіг, Тобі несу з усіх своїх доріг. Мадам Магнолія, ніжна і красива, Ти закрутила голову мені. Мене ти полонила, моя зваблива, І я до тебе рвуся від зорі. Мадам Магнолія, біла квітко, ти поглянеш і Я пропадаю. Тебе поливатиму і взимку, і влітку, Бо я так сильно тебе кохаю. Як вітер пелюстки твої зірве, Я їх долонями тобі зберу. Нехай любов у серці зацвіте. Я крізь роки її тобі несу. О-о! Мадам Магнолія, ніжна і красива, Ти закрутила голову мені. Мене ти полонила, моя зваблива, І я до тебе рвуся від зорі. Мадам Магнолія, біла квітко, ти поглянеш і Пропадаю. Тебе поливатиму і взимку, влітку, Бо я так сильно тебе Кохаю. Бо я так сильно тебе кохаю.