Ти вкрала в осені дощі

Я жив немов листок між сторінками, Забувши шелест вітру й висоту. А ти мене торкнулася словами, І я відчув, що знову зацвіту. Усе, що мучило мене, В твоїх обіймах хай мине. Ти вкрала восени дощі, Щоб ми удвох не промокали, І стало тепло на душі, Коли мене поцілувала. Ти вкрала восени дощі, А мене спокій до світанку. Засни у мене на плечі. Я стану світлом твого ранку. Ти світи, світи. Мені так тепло там, де ти. А ти світи, світи, світи. Мені так тепло там, де ти. Ти зняла осінь із моїх плечей, Немов промокли плащ біля порога. І в тихім світлі лагідних очей Для всіх тривог закінчилась дорога. Не обіцяй, що вічно буде літо. Нехай собі холонуть вечори. Мені б тебе у світі не згубити. Ти тільки руку з рук Не забери, Не забери. Ти вкрала восени дощі, щоб ми удвох не Промокали, і стало тепло на душі, Коли мене поцілувала. Ти вкрала восени дощі, А в мене спокій до світанку. Засни у мене на плечі. Я стану світлом твого ранку. Ти вкрала восени дощі, Щоб ми удвох не промокали, і стало тепло на Душі, Коли мене поцілувала. Ти вкрала восени дощі, А в мене спокій до світанку. Засни у мене на плечі. Я стану світлом твого ранку. А ти світи, світи, Світи. Мені-Мені так тепло там, де ти. Ти світи, світи, світи. А я нас буду берегти. А ти світи, світи, світи.