Я Выдумляю

Як день і ніч міняються знов на голову І срібром висипають в час солодкую траву. А той, що даремно назвав золотим, Як дим зникали в долонях твоїх. Як тінь уш вертаються до тебе у снах І навіть не вітаються, коли ти їх познав. І думки перельотні об нічим пустим, Як дим зникали в долонях твоїх. Тебе реальную я видумляю, Малюю акварелями, ооо. Поветра мало мне, я свет губляю, Гуляю паралелями, Ооо. Як заплітали косами вертання шляхів І під дощами восенківі крочив сухим. Але зустрікалися не з той не з тим, Як дим зникали в долонях твоїх. Тебе реальную я видумляю, Малюю акварелями, ооо. Поветра мало мне, я свет губляю, Гуляю паралелями, ооо. Тебе реальную я видумляю, Малюю акварелями, ооо. Поветра мало мне, я свет губляю, Гуляю паралелями, Ооо. Я видумляю. Поветра мало мне, я свет Губляю, гуляю паралелями, Ооо. Я видумляю. Поветра мне, поветра мало.