Одна калина

Сумно, сумно аж за край. Не дивись на мене, грай, музико, Грай. Зимно, зимно на душі. Забирай, що хочеш, тільки залиши одну Калину за вікном, одну родину за столом, Одну стежину, щоб додому йшла сама. Одну любов на все життя, одну журбу до забуття І Україну, бо в нас іншої нема. Одну калину за вікном, одну родину за столом, Одну стежину, щоб додому йшла сама. Одну любов на все життя, одну журбу до забуття І Україну, бо в нас іншої нема. Сумно, сумно аж за край. Та чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай! Крапля горя не заллє. Наливай, козаче, бо у нас ще є одна Калина за вікном, одна родина за столом, Одна стежина, щоб додому йшла сама. Одна любов на все життя, одна журба до забуття І Україна, бо в нас іншої нема. Одна калина за вікном, одна родина за столом, Одна стежина, щоб додому йшла сама. Одна любов на все життя, одна журба до забуття І Україна, бо в нас іншої нема. Сумно, так і не засну. Краще буду думать про свою весну. Та й піду за небокрай. Вперше, як востаннє, грай, музико, Грай! Про ту калину за вікном, Одну родину за столом, одну стежину, Щоб додому йшла сама. Одну любов на все життя, одну журбу до забуття І Україну, бо в нас іншої нема. Про ту калину за вікном, одну родину за Столом, одну стежину, щоб додому йшла сама. Одну любов на все життя, одну журбу до забуття І Україну, бо в нас іншої нема. Одна калина за вікном, одна родина за столом, Одна стежина, щоб додому йшла сама. Одна любов на все життя, одна журба до забуття І Україна, бо нас іншої нема.