Прощатися назавжди

Ти зникатимеш, як тінь. Я розтану в сльозах. Поцілунок за метель не затрима Морозу. Заберуть тебе вітри воювати мало. Попрошу богів згори, щоб весна... Бачиш, весна зливає покрови. Лілії закипить молода наша кров. Чи перезичне, мов тінь, о пройде, Повзе і втече вже без мене. Час не завжди панацея. Ніби прадавна психея може закритись від злоби, Що з кожною шпарини точить. Щоб весна не настала. Зійдуть сніги із поля. Лише птахи покажуть. У нас тобою доля Прощатися. Сніг вашеледе цьо звиє поволі. Хочеться вийти, але не дозволять. Я обнімаю ту калю в саду. Буде ще тому бою. Закровне місце у ніші. Весна уже близько, бо світло повстало. Я би віддав вам своє найцінніше, Щоби вона не настала. Зійдуть сніги із поля. Лише птахи Покажуть. У нас з тобою Доля Прощатися назавжди. Хто зупинить плин для нас і зламає смуток, Щоб ніколи не настав час гіркої розлуки. Я зійду сніги із поля. Птахи покажуть. Започали наша доля од прощатись Назавжди. Щоб весна не настала. Щоб весна не настала. Зійдуть сніги із поля. Лише птахи покажуть. У нас з тобою доля Прощатися Назавжди. У нас з тобою доля Прощатися назавжди. Щоб весна не настала.