Тантра

Знову вечір і зорі на небі горять Місто спить. Лиш у вікнах вогні миготять І в одному із них ти так само не спиш З філіжанкою кави на канапі сидиш Ти далеко від мене, між своїх світів До твого краю весни не знайти мостів Крикну у ніч, а відповість луна Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла Я втікав від самоти. Я не знав, де ти Я тебе шукав, та не міг знайти На столі лежать без адрес листи Замість підпису — сльози, вияв самоти Лише ім’я твоє, як музика сумна Крикну у ніч, а відповість луна Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла І пізно, напевно, просити пробачення Сльози і слова уже не мають значення Не встигли образи переповісти Розбіглися по різні сторони міста Знову вечір і зорі на небі горять Місто спить. Лиш у вікнах вогні миготять Крикну у ніч, а відповість луна Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла Ла, ла-ла, ла-ла